Які є низькі гори в Казахстані? Серед невеликих вершин найбільш відомі гори Великий Боктибай, Бесшокы, Жакси-Жалгизтау, Кокше, Окжетпес, сопка «Ведмежа».
Великий Боктибай
Уральські гори продовжуються на території Казахстану в Актюбінській області і називаються тут Мугоджари. Масив простягнувся з півночі на південь на 200 км, ширина його сягає 30 км. Складається він із низькогірних хребтів, кряжів, мілкосоповища. Розділений весь масив на два майже паралельні хребти, між якими розташована Алабаська улоговина завширшки 20 км.
Найвища точка масиву — гора Великий Боктибай висотою 657 м і завдовжки до 7 км при ширині 4 км. Схили гори вкриті чагарниками, полиново-злаковою рослинністю. Тут протікають невеликі річки, які влітку пересихають. Біля підніжжя гори є пасовища.
Природна спадщина найпівденнішої частини Уралу дуже різноманітна. Член-кореспондент РАН Олександр Чибільов зі співавторами вважають за доцільне створення в Мугоджарах особливо охоронюваних територій.
Гора Бесшокы
На півострові Мангишлак розташовані гірські хребти протяжністю 110 км, шириною 12 км — це гори Мангистау. Домінуючий скельний масив серед них — Східний Каратау. У центральній частині цього масиву височіє на 552 м гора Бесшокы.
Інші висоти хребта трохи нижчі за цю гору. Усі вони мають дуже круті схили, інколи прямовисні. Ближче до підніжжя схили порізані глибокими ярами та вибоїнами. Біля підніжжя ростуть степові трави, тут багато джерел, тому місця придатні для пасовищ.
Надра гір Мангистау виявилися багатими на природні копалини. Тут розвідані запаси заліза, міді, вугілля, нафти і газу.
Гора Жакси-Жалгизтау
Де в Казахстані розташована низькогірна територія? Центр країни — величезний степ із невеликими обривистими низькогірними масивами. Це Казахський дрібносопочник, який називають Сари-Арка — ‘жовтий хребет’. Він простягнувся із заходу на схід до 1200 км, ширина масиву — від 400 до 900 км.
Група вчених під керівництвом доктора біологічних наук Олександра Ебеля пише, що Казахський дрібносопічник займає територію близько 570 тис. км², тобто 20% території країни. Розташований він у трьох природних зонах — степи, лісостепи та північні пустелі.
У північній частині дрібносопочника розташована Кокшетауська височина, де на околицях розташовані найвідоміші низькі гори. Одна з них — гора Жакси-Жалгизтау на території Північно-Казахстанської області. Назва гори пов’язана з її зручним розташуванням і перекладається як ‘хороший пагорб’ або ‘хороша самотня гора’.
Гребінь Жакси-Жалгизтау висотою від 690 до 729 м простягнувся на 2 км, нависає дуже крутою стіною над однойменним озером. Схили гори вкриті сосновим лісом, біля підніжжя — чагарники, ліс, багатий грибами та ягодами. У прісноводному озері водиться риба, тому це місце дуже привабливе для відпочинку та риболовлі.
Гора Кокше (Синюха)
На півночі Казахського дрібносопочника, в Акмолинській області, розташовані дуже мальовничі місця, які називають казахською Швейцарією. Це Державний національний природний парк Бурабай, який внесено до переліку особливо охоронюваних державою природних територій.
Один зі знаменитих об’єктів цього заповідника — гора Кокше (Синюха) висотою 947 м. Її блакитна вершина відома всім туристам і відпочивальникам на березі озера Бурабай.
Вершина гори скеляста, вкрита брилами каміння. Унаслідок багатовікової ерозії тут утворилися химерні кам’яні фігури та печери. Мало хто з туристів може підкорити цю гору, нагорода для них — заворожуюча панорама, яка відкривається з вершини.
Нижче по схилу гори ростуть ялини, берези та інші листяні дерева. Біля підніжжя — степове різнотрав’я.
Сопка «Ведмежа»
У центральній частині Кокшетауської височини виділяються Зерендинські гори. Їхній масив шириною 18-20 км простягнувся із заходу на схід на 28 км. Найвища точка масиву — сопка «Ведмежа», що височіє на 587 м. Складена вона з кристалічного вапняку, мармуру, кам’яновугільних відкладень та інших порід. Покривають сопку соснові та березові ліси. Біля підніжжя її є прісноводні озера, серед яких і озеро Зеренда.
Гора Окжетпес
Гора Окжетпес належить до великої кількості відокремлених, розкиданих по околицях Казахського дрібносопічника низьких гір. Це скеля висотою 300 м на березі озера Бурабай у знаменитому природному заповіднику. Скеля широко відома як пам’ятка курортної місцевості.
Про гору Окжетпес у народі складено безліч легенд. Її назва в перекладі означає ‘не долетить стріла’. Вона взята з найпоширенішої легенди про дівчину, яка мала вийти заміж за воїна, чия стріла долетить до вершини гори. Але жодному це не вдалося, а дівчина врятувала свою честь, кинувшись зі скелі в озеро.
Які найнижчі гори Казахстану? Низькі гірські масиви в Казахстані — це Мугоджари, південне продовження Уральських гір, Мангистау на півострові Мангишлак, величезна територія Казахського мілкосопічника.
Багато низьких гір у Казахстані — мальовничі місця. Вони створюють ландшафти з долинами, луками, блакитними озерами і сосновими борами, привабливими для відпочинку і подорожей.
Унікальна добірка новин від нашої редакції