Оголошення Запоріжжя

СО2 вважається вагомою складовою кожного акваріума. Цей компонент води забезпечує невід’ємну частину діяльності всіх живих істот, які проживають далеко в штучній екосистемі. Кожен акваріуміст зобов’язаний знати про функції, особливості подачі та варіанти контролю кількості вуглекислого газу в акваріумі.

Особливості та призначення

СО2 — це газ, який забезпечує дихання акваріумних рослин. Представники флори частково складаються з цього компонента. У природній водоймі його достатньо для нормальної діяльності водної рослинності, а ось у домашніх резервуарах дуже мало. Незважаючи на те що рибки виробляють СО2 в акваріум, його все одно не вистачає для справжнього дихання водоростей і підводних кущів.

Споживання вуглекислого газу відбувається шляхом фотосинтезу, завдяки чому газ все разом зі світлом перетворюється на багату органічну сполуку, а саме глюкозу.

Головні функції СО2.

• вважається основним будматеріалом представників флори. При правильно організованій системі подачі вуглекислого газу рослинність стає красивою, здоровою.
• Після фотосинтезу відбувається виділення кисню, який корисний для дихання риб та інших гідробіонтів.
• Подача вуглекислого газу в акваріум здатна зменшувати рівень кислотності води в штучній екосистемі, а це припадає до душі більшості рослин і представникам фауни.

Під час встановлення системи, що виробляє СО2 в акваріумі, необхідно не забувати, що за чистотою резервуара необхідно буде стежити регулярно, контролюючи рівень вуглекислого газу, застосовуючи при цьому тести.

Також обов’язковою вважається регуляція освітлення, рівня кислотності. В іншому випадку риби можуть задихнутися, вода помутніє, а резервуар заросте водоростями.

Способи подачі

Подавати вуглекислий газ можна кількома варіантами.

Механічний

Згідно з точкою зору низки експертів, подача СО2 в акваріум за допомогою балонної установки вважається найефективнішою. Балон можна придбати в спеціальному магазині і, виконуючи інструкцію, забезпечити подачу діоксиду вуглецю в акваріум. Мінусом застосування цього варіанту є те, що підходить ця установка тільки для великих резервуарів. Також користувач може зіткнутися з великою ціною балона.

Незручність також викликають великі розміри конструкції, до складу якої входить електромагнітний клапан, система з контролю розпилювального елемента, власне балона та інших частин. При недотриманні техніки безпеки та інструкції з експлуатації можлива вибухонебезпечна ситуація. Переваг у механічного варіанту подачі двоокису вуглецю чимало.

Балонні установки є досить економними, оскільки можуть вміщати значний обсяг речовини, їм характерна стійка газоподача, а ще автоматичний процес.

Під час купівлі агрегату необхідно віддавати перевагу тому, що має рівне дно, а ще вентиль, що відповідає ДСТУ. Балон має бути промаркований особливим чином, а редуктор обладнаний електромагнітним клапаном і тонким регулюванням. Бажаною вважається присутність лічильника, власне він допоможе відстежувати кількість СО2.

Хімічний

В основі цього способу лежить перемішування реагентів, які в результаті виділяють оксид вуглецю. Реагенти — хороша заміна попередньому варіанту, оскільки замість балонів можна придбати таблетки в спеціальному магазині. Хімічний спосіб подачі СО2 вважається дуже простим, успішним, функціональним і безпечним. Однієї таблетки вистачає для забезпечення важливим обсягом вуглекислого газу 20 літрів рідкого середовища. Мінусом є постійна необхідність купувати нові таблетки.

Установка бродіння

Цей варіант є найкреативнішим, оскільки побудований на самостійному виготовленні генератора, в якому відбувається бродіння. Результатом роботи конструкції вважається виділення СО2. Недоліком генератора можна назвати неможливість контролю процесу, а ще ризик витоків газу. Явна перевага агрегату — це його низька ціна.

Існує безліч варіантів цих конструкцій, найпопулярнішою з яких можна назвати генератор, основою якої є сода і лимонна кислота. газована вода як джерело СО2 також вважається найкращим варіантом забезпечення акваріума. Як тільки пляшка розкривається, в ній є вуглекислий газ у кількості 1450 мг. Для забезпечення акваріума життєво невід’ємним елементом достатньо 20 мл газованої води.

Головними перевагами застосування цього способу вважається економність і простота, а мінусами — нестабільність концентрації газу, слабкість подачі речовини. Для підняття бульбашок із дна підійде найдешевша вода, водночас вона має вливатися щодня.

Автомайзер

Цей апарат вважається дуже ефективним проточним дифузором, що функціонує на зворотному осмосі. Він поширює СО2 під час розпилення. Автомайзер забезпечує хороше розчинення вуглекислого газу у воді акваріума. Для нормальної роботи агрегату його розташування має бути вертикальним, таким чином газ буде розпорошуватися з найбільшою силою.

Види розпилювачів

Коли підібрали спосіб генерації вуглекислого газу, можна приступити до вибору розпилювача, дифузора. Найпопулярнішими варіантами цих пристроїв можна назвати такі.

• Дзвін. Також називають його перевернутою склянкою. Він має вигляд невеликої пластмасової або ємності зі скла, що наповнена водою. Дзвін поміщають в акваріум так, щоб відкрита сторона була знизу. Після чого агрегат із балона наповнюють СО2. Протягом дня двоокис вуглецю потроху витрачається зі склянки, а до вечора ще раз наповнюється рідиною. Вранці операції повторюються. Цей вид пристрою вважається ідеальним для невеликих акваріумів.

Основною перевагою дзвона є те, що при його застосуванні не вийде перестаратися з дозою СО2.

• Дифузор із дерева. Цей вид розпилювача зазвичай робиться з листяної породи дерева. Дифузор здатний створювати дрібні газові бульбашки, що допомагають швидкому розчиненню СО2. До позитивних якостей цього апарату належить простота все разом з ефективністю. До мінусів — необхідність подавати газ виключно під впливом великого тиску. Мінусами дерев’яного дифузора такої ж думки дотримуються змінна продуктивність і недовговічність. Агрегати такого типу можна придбати або створити власноруч.

• Склокерамічний і мембранний дифузор вважаються найпопулярнішими варіантами. Газоподача виконується в скляну ємність, що знаходиться під водою. Зверху вона закривається скляним диском або мембраною із пластику. Через дрібні отвори на поверхні агрегату газ з маленькою швидкістю продавлюється у воду. У цьому варіанті СО2 має вигляд дрібних бульбашок.

• Бульбашкові драбинки. Такі конструкції мають вигляд скляних і пластикових прозорих лабіринтів. У них кожна з бульбашок вуглекислого газу, що запущена знизу, з маленькою силою піднімається у верхню частину води, потроху в ній розчиняючись. Цю важку і велику штуку не потрібно прикрашати, оскільки випускання бульбашок саме по собі має чарівний вигляд.

• Активні помпи — це реактори подачі вуглекислого газу, що створені за сучасними технологіями. Вони можуть характеризуватися різноманітністю конструкції, однак при цьому єдиним робочим принципом. Водний потік подається назустріч газовим бульбашкам, у цей час відбувається гальмування і розчинення останніх. До мінусів помп можна віднести їхню технічну складність. А ось до позитивних якостей — ефективність і відсутність потреби в тиску.

Як зробити?

На даний момент багато акваріумістів роблять системи подачі СО2 в акваріум власними руками. Таке обладнання можна створити з вогнегасника, наприклад, на 2 кілограми. У цьому варіанті для роботи теж буде потрібна система з приладами для визначення величини тиску і регулятор у вигляді випускного клапана, які будуть в силах тримати тиск вуглекислого газу з балона. За допомогою ріжкового ключа прибирається трубка з розпилювальним розтрубом. Щоб дія була максимально безпечною, не варто позбуватися фіксувального чека на важелі.

Після того як відбулося встановлення приладів для визначення величини тиску все разом з вихідними клапанами можна приступити до вилучення запобіжної чеки.

Щоб уникнути травм під час встановлення не можна перетягувати систему приладів для визначення величини тиску. Щоб перевірити працездатність реактора, його краще винести з приміщення. Під час натискання на ручку не варто очікувати вибухів, єдине, що можна почути — це неголосне шипіння. Такий звук свідчить про те, що роботу зі створення системи подачі СО2 було здійснено грамотно.

Прилад для визначення величини тиску тиску повинен показати значення приблизно в 50 бар за умови, що застосовувався 2-х кілограмовий вогнегасник. Встановити вихід вуглекислого газу можна в різних кількостях, якої вистачить для вашого акваріума. Щоб зафіксувати необхідний режим, є сенс скористатися ізолювальною стрічкою. Перевірити витік газу можна за допомогою мила.

Подальшим кроком буде зв’язування цієї системи з лічильником бульбашок двоокису вуглецю і клапаном зворотного напрямку. Цей захід допоможе не допустити потрапляння рідини в балон і його складові. Після того як відбулося встановлення кількості бульбашок можна укладати систему в акваріум. По завершенні монтажу необхідно пам’ятати про закріплення вогнегасника.

Як контролювати рівень?

Одним із вкрай важливих аспектів акваріума, який має бути на регулярному контролі, вважається концентрація у воді вуглекислого газу. Виконувати процедуру можна за допомогою таких пристроїв.

• Дропчекер тест. Зовнішній вигляд пристрою має вигляд краплі, що наповнена рідиною для індикації. Цей індикатор якісно реагує на зміни вмісту СО2, показуючи результат за допомогою зміни кольору. Наприклад, жовтий означає надлишкову концентрацію двоокису вуглецю, зелений — його максимальну кількість, а синій — нестачу. Дропчекери дуже прості у використанні, проте працюють досить повільно.

• Рідина — індикатор. Завдяки цьому способу можна за лічені хвилини визначити кількість СО2 у водній обстановці. Цей індикатор може показати карбонатну жорсткість. Колір, що визначився на пристосуванні, можна порівняти з таблицею кольорів і оцінити обсяг присутнього газу у воді. Користуватися аналогічним способом дуже легко, незручність може викликати тільки необхідність у частій заміні рідини.

• Спостереження. Цей спосіб є найбільш неправдивим, оскільки його основою вважається суб’єктивна думка спостерігача. У цьому разі акваріумісту потрібно відстежувати поведінку рибок, ріст і розвиток рослинності, водночас відзначаючи нетиповість їхнього стану.

Будь-який господар акваріума зобов’язаний знати, що до вмісту СО2 у воді не можна ставитися погано, тому що цей газ такий важливий для нормальної діяльності рослинності та, як наслідок, для інших жителів. Після купівлі резервуара потрібно зайнятися установкою подачі в нього вуглекислого газу.

Основне правило, яке не варто порушувати під час утримання акваріума, свідчить про те, що не тільки нестача, а й надлишок двоокису вуглецю може бути згубним для його мешканців, тому контролювати цей показник необхідно регулярно.